Послідовність вивчення теми
У курсі математики
1-го класу перед вивченням нумерації чисел в концентрі „Десяток” виділяється дочисловий період. На уроках
підготовчого періоду треба систематизувати і поглибити знання, уміння і
навички, що мають діти, та сформувати основу для вивчення нумерації чисел.
Розкриємо методику вивчення окремих питань підготовчого періоду, зауважимо, що
особливості опрацювання цієї теми є характерними для вчених, які представляють
різні методичні підходи.
Властивості предметів.
Однорідні властивості
предметів входять до певної ознаки предмета. Предмети навколишнього світу
характеризуються комплексом ознак - властивостей: формою, кольором, розміром й
тощо. Під ознаками розуміють усе те, в чому предмети схожі один з одним
або що їх відрізняє одне від одного.
За формою предмети діляться на трикутні, чотирикутні, п’ятикутні,
шестикутні, круглі тощо. Тому в наборі першокласника мають бути геометричні
фігури по 10 штук кожного виду.
За розміром предмети діляться на великі і малі. Тому всі перелічені
геометричні фігури мають бути двох розмірів.
Колір. Учнів необхідно познайомити з 7-ма кольорами веселки:
червоним, помаранчевим, жовтим, зеленим, блакитним, синім, фіолетовим. Спочатку
учні знайомляться з трьома кольорами світлофору: червоним, жовтим, зеленим,
потім – з кольорами урочистих подій: чорним та білим, а далі – з рештою
кольорів. Таким чином, в наборі геометричних фігур мають бути фігури зазначених
кольорів.
Величина.
У першому класі учні знайомляться з трьома величинами:
довжиною, масою та об’ємом (місткістю). Тому в наборі геометричних фігур мають
бути чотирикутники великі й маленькі; вузькі, широкі й однакові за шириною;
довгі, короткі й однакові за довжиною. Учитель та діти користуються однорідними
предметами, що відрізняються величиною: олівці (довгі, короткі, однакові за
довжиною), риски (широкі, вузькі, однакові за шириною), предметні картинки з
зображенням дерев тощо (високі , низькі, однакові за висотою).
З метою порівняння
предметів за масою, учні беруть у руки різноманітні предмети, наприклад
підручник і зошит, з’ясовують, який з них легший, який важчий і переконуються,
що всім предметам навколишнього світу притаманна така властивість, як маса. За
масою предмети діляться на легкі, важкі та однакові.
Отже , діти мають
знати такі ознаки предметів і властивості, які входять до певних ознак:
- форма: кругла,
трикутна, чотирикутна, п’ятикутна;
- колір: червоний,
жовтий, зелений, білий, чорний, синій, коричневий – без відтінків;
- розмір: великий,
малий.
Властивості, що
відносяться до поняття „величина”:
- довжина: довгий –
короткий; широкий – вузький; високий – низький;
- маса: важкий –
легкий.
Предмети
навколишнього світу мають як спільні так і відмінні ознаки. Для
навчання учнів виділяти в предметах спільні та відмінні ознаки вчитель готує до
уроку кілька однорідних предметів (наприклад, різноманітні кубики: маленький
синій пластмасовий, великий дерев’яний червоний, різнокольоровий кубик зі скла,
кубик з блискучою поверхнею, кубик із заліза, кубик з поролону, бульйонний
кубик, циліндр, блискуча ялинкова кулька і шматочок скла у формі прямокутника). Для формування математичних понять дуже важливо,
щоб учні уміли визначати в об’єктах навколишнього світу істотні ознаки.
Істотний означає той, що складає сутність чого-небудь, необхідний. У
навчальному матеріалі під істотними (суттєвими) ознаками розуміють такі спільні
властивості, які є невід’ємними від певного кола предметів і які однозначно
відрізняють предмет від будь-яких інших предметів.
Переходячи від
виділення ознак окремих предметів до виділення ознак, що характеризують
сукупності предметів, учень на інтуїтивному рівні усвідомлює поняття
“відношення”, “число”, “величина”. Вивчаючи взаємне розташування предметів у
просторі, необхідно:
а) домогтися
осмислення понять: над, під, на, за, поруч, зверху, знизу, між, ліворуч,
праворуч, поза, усередині, навколо;
б) ввести ці поняття
в активний словник дітей;
в) уточнити і
розвинути вміння орієнтуватися в просторі; визначати просторове розміщення
предметів від самого себе, відносно іншого;
г) уточнити і розвинути
уміння орієнтуватися на площині: на столі, на парті, у зошиті (середина, центр;
зверху, знизу; праворуч, ліворуч, усередині); визначати розміщення предметів за
двома координатами – назвою рядка і стовпчика.
Поняття „над”, „під”,
„на”, „за”, „поруч”, „зверху”, „знизу”, „між”, „ліворуч”, „праворуч”, „поза”,
„усередині”, „навколо” опрацьовуються за допомогою предметних картинок і дій з
геометричними фігурами на площині дошки або парти.
На даному етапі
навчання корисні зорові диктанти: учні розкладають геометричні фігури на аркуші
паперу, на дошці за малюнком. Спочатку вони розглядають малюнок, усно описують
його, а лише потім складають. Більш важкими є завдання на складання візерунків
під диктовку і на самостійне складання візерунків з наступним описом.
Лічба предметів.
Одночасно при вивченні даної теми здійснюється лічба як
кількісна (запитання “Скільки?”), так і порядкова (запитання “Який за лічбою?”);
пряма і обернена. Вимоги до проведення лічби1. Вправи доцільно добирати від
простої до складної:- вправи на торкання (перелічуючи, торкаємося до об’єктів
рукою);- вправи на зорове перелічування (не торкаючись до об’єктів);- вправи на
слух (учні не бачать предметів, які слід перерахувати).2. Здійснювати
перерахунок предметів, по-різному розташованих на площині: на одній прямій; по
колу; хаотично.3. Здійснювати лічбу в різних напрямках: зліва направо або
справа наліво. Тут учні мають усвідомити, що предмети можна лічити в будь-якому
порядку, але обов’язково дотримуючись правил лічби. Правила лічби:
1. Предмети можна
лічити в будь-якому порядку; від цього результат лічби не зміниться (зліва
направо і, навпаки, справа наліво тощо).
2. Не можна
пропускати предмети або двічі називати один і той самий предмет.
3. Слово –
„числівник”, яке називають при лічбі останнім, є відповіддю на запитання
„Скільки”, тобто характеризує кількість предметів певної множини.
Для вправ з лічби можна
застосовувати арифметичні штанги (штанги „набрані” з певної кількості червоних
та синіх рисок; 1 – одна червона, 2 – червона та синя ...; діти викладають їх
за довжиною: від найкоротшої до найдовшої; перелічивши риски, вони мають
покласти поряд із штангою картку з відповідним числом); дидактичний матеріал
„Числа та кружечки” (55 кружечків учень викладає відповідно картці із числом
від 1 до 10); „Веретенця” (55 дерев’яних паличок дитина викладає в певних
відділеннях ящика, на яких написано числа від 0 до 10, перед цим зв’язавши їх
резинкою). Від лічби предметів доцільно переходити до перерахунку об’єктів, що
подані на сюжетних картинках, звуків, слів (використовуємо віршовані завдання
на перелічування типу: „Дама здавала в багаж ...”), рухів тощо. При порядковій
лічбі (який за лічбою?) вже має значення напрямок лічби, тому вчитель вказує, з
якого боку вести лічбу.