Послідовність вивчення теми

  У курсі математики 1-го класу перед вивченням нумерації чисел в концентрі „Десяток” виділяється дочисловий період. На уроках підготовчого періоду треба систематизувати і поглибити знання, уміння і навички, що мають діти, та сформувати основу для вивчення нумерації чисел. Розкриємо методику вивчення окремих питань підготовчого періоду, зауважимо, що особливості опрацювання цієї теми є характерними для вчених, які представляють різні методичні підходи.

Властивості предметів.
   Однорідні властивості предметів входять до певної ознаки предмета. Предмети навколишнього світу характеризуються комплексом ознак - властивостей: формою, кольором, розміром й тощо. Під ознаками розуміють усе те, в чому предмети схожі один з одним або що їх відрізняє одне від одного.
   За формою предмети діляться на трикутні, чотирикутні, п’ятикутні, шестикутні, круглі тощо. Тому в наборі першокласника мають бути геометричні фігури по 10 штук кожного виду.
   За розміром предмети діляться на великі і малі. Тому всі перелічені геометричні фігури мають бути двох розмірів.
   Колір. Учнів необхідно познайомити з 7-ма кольорами веселки: червоним, помаранчевим, жовтим, зеленим, блакитним, синім, фіолетовим. Спочатку учні знайомляться з трьома кольорами світлофору: червоним, жовтим, зеленим, потім – з кольорами урочистих подій: чорним та білим, а далі – з рештою кольорів. Таким чином, в наборі геометричних фігур мають бути фігури зазначених кольорів.

Величина.

   У першому класі учні знайомляться з трьома величинами: довжиною, масою та об’ємом (місткістю). Тому в наборі геометричних фігур мають бути чотирикутники великі й маленькі; вузькі, широкі й однакові за шириною; довгі, короткі й однакові за довжиною. Учитель та діти користуються однорідними предметами, що відрізняються величиною: олівці (довгі, короткі, однакові за довжиною), риски (широкі, вузькі, однакові за шириною), предметні картинки з зображенням дерев тощо (високі , низькі, однакові за висотою).

    З метою порівняння предметів за масою, учні беруть у руки різноманітні предмети, наприклад підручник і зошит, з’ясовують, який з них легший, який важчий і переконуються, що всім предметам навколишнього світу притаманна така властивість, як маса. За масою предмети діляться на легкі, важкі та однакові.

Отже , діти мають знати такі ознаки предметів і властивості, які входять до певних ознак: 

- форма: кругла, трикутна, чотирикутна, п’ятикутна;

- колір: червоний, жовтий, зелений, білий, чорний, синій, коричневий – без відтінків;

- розмір: великий, малий.

Властивості, що відносяться до поняття „величина”:

- довжина: довгий – короткий; широкий – вузький; високий – низький;

- маса: важкий – легкий.

   Предмети навколишнього світу мають як спільні так і відмінні ознаки. Для навчання учнів виділяти в предметах спільні та відмінні ознаки вчитель готує до уроку кілька однорідних предметів (наприклад, різноманітні кубики: маленький синій пластмасовий, великий дерев’яний червоний, різнокольоровий кубик зі скла, кубик з блискучою поверхнею, кубик із заліза, кубик з поролону, бульйонний кубик, циліндр, блискуча ялинкова кулька і шматочок скла у формі прямокутника). Для формування математичних понять дуже важливо, щоб учні уміли визначати в об’єктах навколишнього світу істотні ознаки. Істотний означає той, що складає сутність чого-небудь, необхідний. У навчальному матеріалі під істотними (суттєвими) ознаками розуміють такі спільні властивості, які є невід’ємними від певного кола предметів і які однозначно відрізняють предмет від будь-яких інших предметів.

   Переходячи від виділення ознак окремих предметів до виділення ознак, що характеризують сукупності предметів, учень на інтуїтивному рівні усвідомлює поняття “відношення”, “число”, “величина”. Вивчаючи взаємне розташування предметів у просторі, необхідно:
а) домогтися осмислення понять: над, під, на, за, поруч, зверху, знизу, між, ліворуч, праворуч, поза, усередині, навколо;
б) ввести ці поняття в активний словник дітей;
в) уточнити і розвинути вміння орієнтуватися в просторі; визначати просторове розміщення предметів від самого себе, відносно іншого;
г) уточнити і розвинути уміння орієнтуватися на площині: на столі, на парті, у зошиті (середина, центр; зверху, знизу; праворуч, ліворуч, усередині); визначати розміщення предметів за двома координатами – назвою рядка і стовпчика.
  
   Поняття „над”, „під”, „на”, „за”, „поруч”, „зверху”, „знизу”, „між”, „ліворуч”, „праворуч”, „поза”, „усередині”, „навколо” опрацьовуються за допомогою предметних картинок і дій з геометричними фігурами на площині дошки або парти.
   На даному етапі навчання корисні зорові диктанти: учні розкладають геометричні фігури на аркуші паперу, на дошці за малюнком. Спочатку вони розглядають малюнок, усно описують його, а лише потім складають. Більш важкими є завдання на складання візерунків під диктовку і на самостійне складання візерунків з наступним описом.

Лічба предметів.

  Одночасно при вивченні даної теми здійснюється лічба як кількісна (запитання “Скільки?”), так і порядкова (запитання “Який за лічбою?”); пряма і обернена. Вимоги до проведення лічби1. Вправи доцільно добирати від простої до складної:- вправи на торкання (перелічуючи, торкаємося до об’єктів рукою);- вправи на зорове перелічування (не торкаючись до об’єктів);- вправи на слух (учні не бачать предметів, які слід перерахувати).2. Здійснювати перерахунок предметів, по-різному розташованих на площині: на одній прямій; по колу; хаотично.3. Здійснювати лічбу в різних напрямках: зліва направо або справа наліво. Тут учні мають усвідомити, що предмети можна лічити в будь-якому порядку, але обов’язково дотримуючись правил лічби. Правила лічби:

1. Предмети можна лічити в будь-якому порядку; від цього результат лічби не зміниться (зліва направо і, навпаки, справа наліво тощо).

2. Не можна пропускати предмети або двічі називати один і той самий предмет.

3. Слово – „числівник”, яке називають при лічбі останнім, є відповіддю на запитання „Скільки”, тобто характеризує кількість предметів певної множини.

   Для вправ з лічби можна застосовувати арифметичні штанги (штанги „набрані” з певної кількості червоних та синіх рисок; 1 – одна червона, 2 – червона та синя ...; діти викладають їх за довжиною: від найкоротшої до найдовшої; перелічивши риски, вони мають покласти поряд із штангою картку з відповідним числом); дидактичний матеріал „Числа та кружечки” (55 кружечків учень викладає відповідно картці із числом від 1 до 10); „Веретенця” (55 дерев’яних паличок дитина викладає в певних відділеннях ящика, на яких написано числа від 0 до 10, перед цим зв’язавши їх резинкою). Від лічби предметів доцільно переходити до перерахунку об’єктів, що подані на сюжетних картинках, звуків, слів (використовуємо віршовані завдання на перелічування типу: „Дама здавала в багаж ...”), рухів тощо. При порядковій лічбі (який за лічбою?) вже має значення напрямок лічби, тому вчитель вказує, з якого боку вести лічбу.